The press about us

Інтерв'ю з керівником підприємства, Людмилою Борисівною Дригало

Продукція торгової марки «Дриґало» вже давно отримала, можна сказати, народне визнання. Погодьтеся, в умовах, коли пропозиція перебільшує попит, обмежений купівельною спроможністю, це не так-то й просто. 23 січня 2003 року багаторічна сумлінна праця дружного колективу, керованого цілеспрямованим, заповзятим і вимогливим організатором, була відзначена на високому державному рівні. Серед 11 претендентів на нагороду «Вища проба» в номінації «Виробництво високоякісних та конкурентно-спроможних напівфабрикатів заморожених» переможцями стали лише два підприємства. В тому числі і ТМ «Дриґало».

Саме з цієї нагоди зустрічаюся з Людмилою Дриґало, генеральним директором підприємства, щоб поздоровити і розпитати про враження від цієї події.

Л. Б. — Для участі в конкурсі ми мали надати, окрім зразків нашої продукції, ще й рекомендаційні листи - від міськвиконкому, фірм-партнерів, обласної санепідемстанцй тощо. На дев'ятому листі комісія сказала: «Годі! Достатньо!» - почала розповідь Людмила Борисівна. - Потім був період очікування результатів. Ми не дуже переймалися. Нема коли, надто багато роботи. Телефонний дзвінок нагадав, що днями відбудеться V Конгрес ділових, наукових та творчих кіл України і нас запрошують в числі переможців на вручення нагороди.

Г. Н. — що ви відчували?

Л. Б. — Дуже хвилювалася, але найбільше через те, як буду виглядати, адже перш за все я жінка, і питання що одягнути, яку зачіску зробити - не останнє. Мала гідно представити ТМ «Дригало» (усміхається).

Г. Н. — Як сприйняли радісну звістку Ваші близькі, зокрема колектив?

Л. Б. — Ейфорії не було. Симптомів «зіркової» хвороби не відчувалося. Сприйняли як закономірність. Ми довго були в тіні, з комплексом сірої мишки. Просто чесно працювали, щоб мати змогу не лише годувати свої сім'ї, а й дати їм можливість гідно жити. Слави не жадали, найдорожчою нагородою для нас було і є визнання людей. Уявляєте, як приємно отримувати листи або телефонні дзвінки з подяками із Одеської, Кіровоградської чи будь-якої області, де скуштували нашу продукцію?!

Г. Н. — Крім визнання, що для Вас означає запрошення на такий форум?

Л. Б. — Участь у V Конгресі і нагорода «Вища проба» - це не тільки обмін досвідом, це ще й чудова реклама, великий крок у просуванні торгової марки. До речі, нещодавно ми отримали пропозицію на поставки нашої продукції до Америки (Нью-Йорк). Погодьтеся, уже сам факт пропозиції - річ приємна.

Г. Н. — Кілька місяців тому «МГ» розповідала нашим читачам про Ваше підприємство. Щось змінилося на виробництві за цей час?

Л. Б. — На місці не стоїмо. Нещодавно ми могли запропонувати 70 найменувань своєї продукції, сьогодні - вже 81. Ретельно вивчаємо і досліджуємо попит, впроваджуємо нові види виробів. Найцікавішими вважаю натуральні напівфабрикати із свинини: ескалопи, биточки, вертуни з грибами. А нещодавно освоїли випуск перцю болгарського фаршированого.

Г. Н. — Що Ви вважаєте найважливішим у роботі? У чому секрет успіху?

Л. Б. — У першу чергу треба любити свою справу, обов'язково суворо контролювати якість продукції. На виробництві за якістю слідкує моя права рука, завідуюча виробництвом Надія Іванівна Бондаренко, а вдома маю прискіпливого дегустатора в особі старшого сина Олексія. Його оцінка для мене дуже важлива. Отже, щодо якості нашої продукції - не варто мати сумнівів, адже свою родину я годую продуктами, які сама виробляю.

Г. Н. — Людмило Борисівно, все начебто складається добре. А чи не дарують Вам «сюрпризів» конкуренти?

Л. Б. — Були прикрі випадки, коли в нашій упаковці реалізовувалась чужа продукція - пельмені, яких ми ніколи не виробляли. Таких виробників я б конкурентами не назвала, швидше невдахи, які прагнуть поживитись за чужий рахунок. В будь-якому разі ми без проблем можемо відрізнити свою продукцію від підробки. Навіть знаємо, хто це робить, та не хочемо скандалів, але якщо авантюристи не припинять своїх підступних дій, будемо вимушені ставити їх на місце. Дискредитації нашої марки ми нікому не подаруємо.

Що не кажіть, а таки гордість розпирає груди за наше славне жіноцтво, яке не замкнулося лише на власній домівці, а й активно бере участь у розбудов! нової України. Радіє серце від того, що нехай і поволі, а все ж виростають маленькі підприємства у масштабні виробництва, а значить Україна підіймається, Україна живе.